Вірш, присвячений воєнним діям в АТО
До Бога…
Степ ранковий, волошки у житі
Плине річка тихенько, туманом покрита…
Та не знала вона, українська земля.
Що на ній слід кривавий залишить війна.
Крим, Донбас, Сартана і Луганськ
Мар'їнка, Слав’янськ та Іловайськ…
Безліч сьогодні їх можна назвати –
Люди зостались без рідної хати.
Жах і страхіття, пекло і горе,
Сліз материнських розкинулось море!
Скільки синів не вернулись назад!
Тільки почули – загинув солдат…
Боже! Дай нам терпіння, щоб усе пережити,
Дай нам сили і розуму, щоб зрозуміти:
За що ця війна і для кого вона?
Зупини її, Боже! Натерпілись сповна!
Та заглянь же у вічі всіх матерів
І солдатських батьків – кожен з них посивів –
Чи хотіли вони хоронити дитину?
А «груз 200» іде і іде без упину.
Отче наш Всемогущий! До тебе молю!
Зупини цю криваву, жорстоку війну!
Я звертаюсь до тебе від усіх матерів,
Які ночі не сплять, молять все за синів.
Просять сили, здоров’я і просять життя,
Щоб ти їх не забрав у своє небуття.
Хай живуть, хай цвітуть, хай кохають і знають,
Що їх рідні додому живими чекають.
Щоб ішли вони степом, і волошки у житі
Надихали надію, мирним сном оповиту,
І за руку до річки по стежці широкій
Їх вели дітлахи – соколи синьоокі… Н.В.Тітаренко