Незабутній подвиг
Вкотре настала весна Перемоги,
Вкотре квіти яскраво цвітуть,
Птахи повертають з важкої дороги –
Кожен додому шукає свій путь!
Лиш не повернуться більше солдати,
Що полягли у боях навіки.
І не діждеться синочка вже мати,
Сльози спливають, мов води ріки.
Ні, не забути тих років буремних,
Пам’ять не стерти з полотнища літ.
Вдячні нащадки живуть недаремно,
І квіти на згадку пестять граніт!
Вчитель світової літератури Тертична Т.М.
|